Ювенальна юстиція – насильство над батьками та дітьми

Розмова з єпископом Української Правовірної Греко-Католицької Церкви (УПГКЦ) Владикою Тимотеєм, прес-секретар Синоду. В 2010 році Синод УПГКЦ  написав численні звернення до Президента України і депутатів. За їх підтримкою були організовані маніфестації протесту проти впровадження законів ювенальної юстиції та гендерної рівності згідно «стандартів» Європейського Союзу. Маніфестації проводилися  перед спорудами державних органів влади у місті Дрогобичі, Тернополі, Івано-Франківську, декілька разів у місті Львові та Києві.

– Преосвященний Владико, чи могли б Ви сказати, що являє собою ювенальна юстиція?

– Ювенальна юстиція є однією з складових частин гендерної політики. Для  України вона є досить новим поняттям, а тому для більшості мешканців її суть майже невідома. Ювенальна юстиція це – мережа ювенальних судів у справах неповнолітніх та їм підпорядкованих соціальних служб, які через законодавство і нечіткі юридичні формулювання отримають право контролювати всі сім’ї, а навіть благополучні. Туди зможуть звертатися діти зі скаргами на своїх батьків, педагогів та інших дорослих, використовуючи безкоштовні «гарячі» телефонні лінії чи звернувшись безпосередньо до працівників ювенальної юстиції в школі.

– Як презентується ювенальна юстиція в українському суспільстві?

– В Україні за сприянням ЄС готують до введення так звану “французьку” або “континентальну” модель ювенальної юстиції, яка вже реалізується в Росії. Як завжди, все презентується і починається з благородних цілей: Міністр юстиції Лавринович О.В. 16 березня 2010 р. підписав Наказ № 198/7 про утворення робочої групи для створення системи ювенальної юстиції в Україні «задля зменшення рівня злочинності серед молоді та покращення захисту їхніх прав та інтересів».


Міністерство сім’ї, молоді і спорту під керівництвом п. Міністра Р.С. Сафіулліна 2010  року організували всеукраїнську кампанію проти т.зв. насилля над дітьми в сім’ї, під назвою «Я – проти насильства». Вони стверджують, що дітей потрібно захистити від насилля. А всі їм вірять. Люди чують, як говориться про насилля над дітьми і милосердні серця переповнюються болем, адже ніхто не хоче, щоб діти терпіли. А тому більшість несвідомих людей переконані, що ювенальна юстиція є чимось чудесним. Однак, вони свідомо приховували від громадськості, що справжньою метою цієї кампанії є не охорона сім’ї , жінок і дітей від насилля, а просовування ювенальних законів.

– Скажіть будь-ласка, що приховує в собі ювенальна юстиція?

– Ювенальна юстиція приховує в собі три основні речі, які матимуть юридичну силу. Першим є насильне забирання у батьків дітей та позбавлення батьківських прав. Другим – дискримінація прав і обов’язків батьків виховувати своїх дітей згідно моральних та християнських цінностей. І третє – підриває відношення між дитиною та батьками, які нібито є найбільшими ворогами дитини.

– А що може стати причиною забирання дітей та позбавлення батьківських прав?

– Якщо все піде згідно вимог, що нам ставить ЄС, то вже незабаром вас може відвідати соціальний працівник по правах дітей, який буде зобов’язаний перевірити, чи правильно ви виховуєте своїх дітей. Причиною відлучення дитини з сім’ї може бути: поганий догляд за дитиною (ваш син гуляє в дворі або сам повертається з школи); сліди биття (синяк на коліні); погані життєві умови (ви робите ремонт або живете на знімній квартирі); антисанітарію (у вас в будинку є собака або кішка, або були розкидані на підлозі іграшки); експлуатація дитячої праці (мати привчає дочку мити посуд, прибирати, винести сміття, піти до магазину); погане харчування (в холодильнику немає набору продуктів, який, на думку соціального працівника, повинен бути); безробіття батьків; нестача в сімейному бюджеті; заборона купляти і читати неморальні журнали; заборона переглядати фільми чи Інтернет з епізодами крадежу, насильства, вбивства… З вищезгаданого виходить, що ювенальній юстиції зовсім не йдеться про захист прав дитини, але злочинне знущання над батьками і дітьми.

– Як це буде застосовуватися на практиці?

– Законною підставою для вилучення дитини може стати анонімна скарга на погане поводження з дитиною. І не сподівайтеся, що бездоганне виконання батьківських обов’язків вам допоможе: «задушлива батьківська любов» теж є достатньою підставою для конфіскації вашої дитини, бо вона може, нібито, «пригнічувати розвиток її особи». В школах появляться скриньки для листів зі скаргами на батьків. Будь-який підліток в перехідному віці зможе написати скаргу на батьків про те, що вони все роблять йому на зло, нічого не дозволяють і не дають йому спокійно жити, зовсім його не розуміють і для хорошого ефекту зможе вигадати ще багато причин, щоб тільки позбутись цього тягаря (батьківської опіки). Соціальні служби ж в свою чергу запевнять його, що найкраще йому буде у прийомній сім’ї, де його зрозуміють та не будуть нічого забороняти, це як канікули в літньому таборі, ба навіть краще, батьки дзвонитимуть лише по графіку і відпочинок буде тривати скільки заманеться, а потім соціальний працівник сам підкаже як правильно сформувати скаргу, щоб на певне позбутись «біологічних батьків». Ніхто не повідомить вас де ваше чадо і з ким, просто запевнять, що з нею все в гаразд, що тепер її вихованням займається держава. Це важко помістити в голові. Незважаючи все, кожного дня залишається все менше часу на боротьбу та все більше шансів у майбутньому втратити своїх дітей, внуків, яких ми любимо і бажаємо їм найкращого. Якщо придивитись до цієї проблеми ближче, там де вона вже діє роками, тобто в ЄС та США, ми побачимо лише сльози батьків та дітей, розбиті сім’ї та розбиті серця.

– Ювенальні закони діють у багатьох країнах ЄС , США та вже діють і в Росії. Які наслідки вони принесли для батьків цих держав?

– Наприклад у Європі, де ювенальна юстиція діє вже десятиліття. На сотні тисяч батьків за так зване «порушення прав дітей» були накладені штрафи або були посаджені до тюрми. Лише у Франції було забрано 2 млн. дітей. У Німеччині за 2009 рік працівники ювенальної юстиції забрали 70 тис. дітей, причиною чого стало «недостатньо добре матеріальне забезпечення сім’ї». Уявіть собі, скільки тисяч дітей можна буде забрати «за бідність» в Україні!? Також жахливі випадки зловживань з боку цієї юстиції спостерігаємо в Норвегії. Йдеться про ювенальну організацію „Барневерн”. Багато батьків змушені втікати з Норвегії, а також вже і з Німеччини, бо їх безпідставно позбавляють батьківських прав. Ось конкретний приклад з Франції: Російська актриса Наталя Захарова, яка на початку 90-их років вийшла заміж у Франції. Оскільки її чоловік (француз) пан Уярі, який вживав наркотики, поводився дуже жорстоко з їх малою донечкою Машою, тому п. Наталя з ним розвелася. Французький суд залишив дитину її матері. Через деякий час пан Уярі звернувся до ювенального суду, який негайно і без причин відібрав трирічну Машу від її матері. Причиною стала „задушлива материнська любов”. Вона 12 років безрезультатно бореться з французькою ювенальною юстицією, щоб їй повернули її улюблену донечку. Однак навіть найвищі міжнародні авторитети були неспроможні змінити рішення ювенального суду (з проханням помочі вона зверталася до Президента Франції, а також до Патріарха Алексія ІІ), оскільки ювенальна юстиція є практично держава в державі зі своїми власними правилами, над якими не має влади навіть керівництво держави. Терпіння привело п. Наталю до заснування Асоціації жертв ювенальної юстиції, яка досліджує її принципи та намагається допомогти батькам, яких спіткала така сама доля. Вона зробила шокуюче відкриття. Ювенальні суди у Франції відбирали дітей у батьків на основі шаблонного судового рішення. В більшості випадків в судових рішеннях змінювали лише імена і прізвища батьків. Найчастіше причиною була т.зв. «задушлива любов батьків».Траплялося, що судді на одну і ту ж саму судову справу реагували цілком по-різному. Кожен з них діяв за своїми власними критеріями. Не існувало реальних причин на те, щоб суд позбавляв батьків батьківських прав, а дітей віддавав в т.зв. прийомні сім’ї. З її свідчення дізнаємося, що у Франції в 2007 році 50 % дітей, відібрані батькам ювенальними судами, були протизаконними. Підкреслюючи тут, що 4 з 20 новонароджених дітей є корінні французи, інші африканського та арабського походження. А дітей забирають з родин європейського походження.

Чи могли б Ви навести конкретні випадки як працівники ювенальних служб протизаконно забирали дітей з благородних сімей?

– Наведу два простих випадки, які сталися у Франції. Батьки пішли за хлібом в сусідній магазин, залишили дочку в дворі. Не відомо звідки тут появилися працівники соціальних служб  і питають дівчинку, чому вона є одна. Вона відповіла: «Тому, що я в своєму дворі, я тут бавлюся. Мама з татом зараз прийдуть». Батьки, які потім підійшли були звинувачені в тому, що вони погано опікуються своєю дитино, залишаючи її саму. І другий випадок з жінкою в інвалідному візку. У неї забрали чотирьох дітей, яких помістили не в один, а в чотири різні притулки, і їй доводилося до них їздити на поїзді. Для неї це було справжньою мукою, бо щоразу коляску потрібно було затягувати в поїзд, потім виймати, робити це було нікому. Причому всіх чотирьох доводилося іноді відвідувати в один день! Співробітники соціальної служби призначають зустріч, не погодивши з батьками ні дату, ні час. Вони все визначають самі, а батьки зобов’язані лише підкорятися. І якщо жінка-інвалід не могла укластися в часі – скажімо, в той день не було відповідного поїзда або їй ставало фізично погано – на неї складали рапорт, що вона відмовляється приїхати на зустріч, оскільки не любить своїх дітей. Коли батьки пишуть дітям листи, посилають іграшки, домагаються зустрічей, то вони «душать дітей любов’ю». А коли людина не може приїхати за станом здоров’я або тому, що не встигає, то її звинувачують у байдужості до своєї дитини. Ів Бот, генеральний прокурор суду у Франції заявив: «Нам зверху подають рішення, ми його зобов’язані виконати. Якщо завтра накази зміняться, ми не будемо забирати дітей в такій кількості». Це свідчить про те, що відбирання дітей здійснюється за наказом, а не за реальними потребами забезпечити права дітей. Ще інші випадки. Наприклад в Австралії один підліток подав до суду своїх батьків, які обмежували його нестриманість до комп’ютерних ігор. Суд став на сторону юного позивача і позбавив батьків батьківських прав, передаючи хлопчика в другу сім’ю, яка обіцяла, що дозволить йому грати на комп’ютері, скільки він схоче. В Росії, де ювенальна юстиція вже діє в окремих містах стався такий випадок у сім’ї  Віктора та Галини Воронових з Білгорода. Вони були багатодітною сім’єю. Органи ювенальної юстиція їм забрали троє дітей. Причина – синяки, як знак батьківського насильства над дітьми. Діти їх отримали в дитячому садку, під час дитячих забав і цей факту підтверджувало багато свідків. Однак працівники ювенальної юстиції підвели все до того, що звинуватили батьків в батьківському насильстві над власними дітьми. Тому трьох донечок забрали до інтернату.

– Чи існують певні закони, згідно яких ювенальні суди можуть забрати батькам дітей?

– У ЄС існують закони, що дитина забирається від сім’ї тільки в такому випадку, коли її життю загрожує фізичне, психічне і моральне насилля. Але, що конкретно мається на увазі, не вказано. Тут робиться повна маніпуляція законами і терплять завжди благополучні сім’ї. До терміну фізичне покарання відноситься будь-який ляпас. До терміну психічне та моральне насилля належить: напоумлення, прохання поприбирати кімнату чи піти до магазину. Наприклад, в Англії згідно закону, батьки своїх дітей приблизно вже від 14-ти років не мають права напоумляти, тому що це є їх рішення і їхнє життя. А від 16-ти років, наприклад, коли дочка не ночувала вдома і прийшла вже аж під ранок, то батьки її згідно закону не мають права навіть запитати, де була. Згідно ювенальної юстиції вона має право на особисте життя. Кожен розумний відповість: «Де є право, там є й обов’язок!» Якщо дитина має право, щоб батьки її годували, одягали і фінансували, то вона має також обов’язок бути вдячною і слухатися їх. Аж коли досягне 18 років і стане самостійною, незалежною від батьків, то тоді вже має повне право, а одночасно і відповідальність за своє життя та дії.

– А що трапляється з дітьми, які були забрані від батьків?

– У країнах ЄС дітей передають на деякий час до дитячих притулків, а згодом до прийомних сімей, які візьмуть на себе роль опікунів дітей. Держава, а особливо рідні батьки є зобов’язані платити їм великі гроші. Тому є вигідно забирати дітей з багатих сімей.

– Чи дозволяється батькам відвідувати своїх дітей?

– Ювенальна служби деколи дозволяє контакт з батьками, але можуть і не дозволити, якщо ювенальний суд вирішить, що це, нібито, шкідливе для дитини. Все вирішує суд і добитися якихось поблажок є практично неможливо. Пані Наталя Захарова заявила « були періоди, коли взагалі не дозволяли зустрічатися з дочкою. Навіть, якщо дозволили бачитися, то зустріч часто виглядала болюче: дитину привели в спеціальне приміщення, а з нею дві жінки-охоронці, соціально-ювенальні працівники. Одна слідкувала за дитиною, інша – за мною. Зустріч проходила тільки в їх присутності. Деякі питання я могла задавати, а деякі не дозволялось». Вона сказала, що їй заборонили обіймати дочку, бо її любов є т.зв. «задушлива», а тому вона не сміє її проявляти. Такі умови відвідин є подібними як у в’язниці.

– Скажіть будь-ласка, як закони ювенальної юстиції впливають на розвиток та виховання дітей?

– Закони ювенальної юстиції мають жахливі наслідки на життя дитини. По-перше, дітям накидається думка, що найбільшими їхніми ворогами є їх власні батьки. А це є брехня! Цим нищиться родинна гармонія та підривається батьківський авторитет. Будь-яка держава, яка це робить – наближається до зникнення. По-друге, ми живемо в добі деморалізації і релятивізму, тому батьки є перші, які мають обов’язок і право виховувати дитину згідно моральних і духовних цінностей, вказуючи їй що є добре, а що є зле. Ювенальна юстиція забирає в них це право і передає його державі, заявляючи: «Від тепер вихованням ваших дітей займатиметься виключно держава». Дитина, таким чином, втрачає здоровий життєвий орієнтир і стає жертвою збоченої сексуальності, наркотиків, вуличного хуліганства… Її відношення до інших стає агресивним та цинічним. Завдяки ювенальній юстиції багатьом тисячам чи мільйонам дітей завдадуться  психічні і моральні травми, які вони змушені будуть нести протягом усього життя. Тому що батька-матір дитині ніхто і ніщо не зможе замінити. По-третє, через ювенальну юстицію зростає злочинність серед дітей та молоді. Наприклад, у Франції декілька років назад відбулись найбільші молодіжні заворушення в країнах Європейського Союзу, і завдяки ювенальній юстиції малолітні правопорушники залишались непокарані. Друге свідоцтво є з США. Коли в США була впроваджена ювенальна юстиція, дійшло до вибуху злочинності дітей і молоді. Влада налякалася і прийняла строгіші закони. В США є навіть штати, де існує кара смерті для дітей від 6 років і більше. В одній школі у США, куди ходять діти від п’яти років, 5-літній учень приніс до школи зброю і застрілив вчителя і однокласників.

– Чи торкається ювенальна юстиція також вчителів і вихователів у навчальних та виховних закладах?

– Так! Наведу вам декілька прикладів порушення прав дитини з точки зору ювенальної юстиції за які можна сісти до тюрми чи сплачувати великі штрафи. Наприклад: домашнє завдання на вихідні чи на канікули є категорично заборонене – це порушення прав дитини на відпочинок. Задзвенів  дзвінок на перерву  – вчитель є зобов’язаний негайно перервати урок і відпустити дітей. Якщо він затримає їх хоча б на хвилинку – це є грубе порушення за яке він повинен відповісти. Будь-яка заувага вчителя на уроці, наприклад: заборона (не вставати з-за парти, не говорити на уроці…), підвищення голосу на присутніх, вимога зберігати своє місце – все це також може оцінюватися як тиск на дитину.

– Чи відіграють якусь роль в ювенальній юстиції психологи?

– Так! Психологи відіграють дуже велику роль в ювенальній юстиції, а передусім ті, які базуються на психоаналізі. Багато з таких психоаналітиків ставлять під сумнів тезу: «Рідну маму ніхто не може замінити». Дуже багато проявів батьківських відчуттів судді ювенальної юстиції трактують саме з того погляду. Наприклад, за словами п. Наталі Захарової, для багатьох  французьких суддів у справах неповнолітніх «задушлива, захоплююча любов» – сама небезпечна дія, яка, нібито, може принести дитині страшну фізичну і моральну шкоду. Суддя Анн Валентині заявила, що 9 випадків з 10, вона забирає дітей від батьків саме з-за цієї причини. А вона розглядає 200-300 справ. Як бачимо, у Франції батьківська любов стала злочином.

– Ви сказали, що ювенальна юстиція діє через т.зв. систему ювенальних судів та різних соціальних служб. Припустимо, що в Україні приймуться ці закони. Кому будуть підпорядковуватися ці інституції?

– Суди ювенальної юстиції є як держава в державі. Вони підпорядковуються тільки ООН, а не державі, тому повернути дитину можна тільки через Міжнародний суд. Судові справи тягнуться роками, а шанси повернути дитину зводяться до нуля.

– На основі вищесказаного, які основі принципи порушують ювенальні суди?

– Ювенальні суди, як доказує практика в Західній Європі, порушують наступні основні принципи: – Не респектуються права батьків на виховання дітей. – Не респектуються права дітей на те, щоб їх виховували власні батьки. – Позбавлення батьківських прав тих батьків, які люблять своїх дітей та дбають про їх добре виховання. Дітей часто забирають саме в таких батьків і віддають їх в т.зв. прийомні сім’ї. Парадоксом є, що проблематичні батьки та часто тиранізовані ними діти, залишаються поза увагою. – Батьки, у яких всупереч їх волі забрали дітей, повинні ще платити за те, що їхніх дітей дали в прийомні сім’ї. – Цинічний підхід до дітей та їхніх батьків. – Шаблонні судові вироки, які нагадують виконування абсурдних норм, а не боротьбу за права дитини на щасливе дитинство. Тут йдеться про розроблену систему, метою якої, як доказує практика, є не захист прав дітей, але нічим безпідставне позбавлення батьківських прав і, як наслідок, забирання в них дітей. До того ж, назовні, це прикривають високими фразами про боротьбу за права дітей та усунення насилля в сім’ї.

– Чи могли б Ви сказати, що порушували б закони ювенальної юстиції у відношенні до Сімейного Кодексу українського чинного законодавства?

– Закони ювенальної юстиції категорично протирічать Сімейному Кодексу  України. А саме: Стаття 1 §2, де вказується одне із Завдань Сімейного кодексу України «забезпечення кожної дитини  сімейним  вихованням,  можливістю духовного та фізичного розвитку». Стаття 5 §3 про Державну охорону сім’ї: «Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини». Стаття 151 §1-3 про Права батьків щодо виховання дитини: 1. «Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини»; 2. «Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. 3. «Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства».

– 25 жовтня 2010 року, на засіданні ООН, колишній спеціальний регент в області освіти Вернор Мунозу  запропонував ввести обов’язкове «міжнародне» і «всесвітнє» сексуальне виховання дітей від 5 років у всіх країнах-членах ООН. На Вашу думку, чи має це зв’язок з Ювенальною юстицією і які можуть бути наслідки?

– Це має пряме відношення до ювенальної юстиції, адже ціла система ювенальної юстиції підпорядковується ООН. Тому буде виконувати усі вказівки щодо виховання дітей. В Україні вже існують навіть підручники та впроваджуються уроки сексуального виховання під назвою: «Основи здоров’я», «Школа проти СНІДу», «Рівний рівному». Ця хвороблива ідеологія ООН є проти природи і проти людськості. У проекті було сказано: «Радість і насолода з сексу мали би бути головною метою загального сексуального виховання» Це є злочин на малих і безборонних дітях, яким вже в дитинстві будуть нав’язуватися збочені протиприродні сексуальні орієнтації та розбещений стиль життя. Результатом такої «радості і насолода» є рабська демонська одержимість, важкі депресії, психічні і фізичні хвороби, знищене життя, самогубства тощо. Такі діти в майбутньому вже не будуть здатні жити в подружжі, мати нормальні відносини з іншими людьми, і тим більше з своїми власними дітьми. Обов’язком здорового і правдивого шкільного виховання є оберігати дітей від сексуальної розбещеності. І навпаки, виховувати їх до здорового і відповідального батьківства та материнства. Доподружня стриманість, один партнер на ціле життя і вірність є головними принципами направду здорового виховання. Дитячий і сімейний психіатр з США, Самуїл Нігрол, говорить: «Жодна дитина не сміє брати участь у жодній сексуальній активності і не сміє бути виставленою сексу дорослих. Кожна дитина має право на чисте дитинство. Сексуалізація дітей є епідемією насилля і тотальним порушення їх нормального розвитку». Ірина Медведєва, авторитетний фахівець з дитячої психології в СНД про т.зв. сексуальне виховання заявила: «Це смертоносно, це ядерна бомба для психіки дитини. (…) Це є найбільше, що може торкнутися душі дитини. «Душа» – не тільки в моральному значенні слова, але «душа», як психіка (гр. psyhi). Це являє велику шкоду для психічного здоров’я дитини, тому що, порушення інтимного сорому в душі дитини – є розрушенням психіки. Відчуття інтимного сорому мусить бути збережено. Це є один з головних показників інтимної норми. Якщо відчуття інтимного сорому відсутнє, або просто скривджене чи недостатньо присутнє – це є показник дуже серйозних психологічних симптомів». Тому я закликаю батьків: цікавтесь, що викладають вашим дітям на позапланових уроках!

– В Україні хоч ще не є прийняті закони ювенальної юстиції, але в деяких областях вони вже були застосовані в дію. Що Ви можете про це сказати?

– Хоч закони ювенальної юстиції не є прийняті, але вони були справді застосовані в деяких областях України. Свідоцтвом про це є п. Олександр Болотов з Дніпропетровська. У нього працівники ювенальної служби забрали старшого сина просто з під’їзда та помістили до інтернату. В сім’ї діти не мали в нічому потреби. Вже багато часу він звертається за допомогою до різних громадських організацій. Він заявив «Закон забрати дітей є, але повернути їх нема». Відлякуючим прикладом є Полтавська область, де в 2010 році соціальна служба забирала дітей в безпроблемних сімей. Наслідком цього була серія самогубств матерів, які не могли знести такої важкої травми і безправ’я. Зауважмо, що ці матері не були п’яниці чи наркоманки. Одна з них сказала: «Мені нема для чого жити, в мене забрали дітей». Шокуючим фактом є, що відбирали дітей лише із здорових сімей, а діти проблематичних сімей чи алкоголіків їх зовсім не цікавили. Ще один випадок, який стався в м. Кіровограді в сім’ї о. Дмитра Богонова. Працівники соціальних служб, на скаргу педіатра, забрали його місячну дочку. Причина – брак ваги. Але батьки від лікування не відмовлялися.

– Хто несе повну відповідальність за ці скоєні злочини?

– Ці злочини є на совісті тих, хто вводить систему ювенальної юстиції на Україні. А ним було Міністерство сім’ї, молоді і спорту та Державні соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді. Вони стали державними органами знищення сім’ї і розбещення молоді.

– Вище Ви говорили, що ювенальна юстиція насильно пропагується та фінансово підтримується ЄС, ЮНІСЕФ та ООН. Яка є їхня ціль?

– Про те, що ювенальна юстиція пропагується ЄС свідчить наступний факт:

Цього 2010 року на впровадження гендерної політики, поєднаної з ювенальною юстицією, ЄС надав допомогу у розмірі 14 млн. ?, а згодом психологічний хабар у розмірі 610 млн. ? на т.зв. підтримку економіки.

– На закінчення нашої розмови, скажіть будь-ласка, як українці можуть реагувати проти впровадження деструктивних «європейських стандартів» до українського законодавства?

– По-перше, потрібно об’єднуватися батькам, вчителям, політикам та юристам і створювати організації для охорони дітей і сім’ї, щоб за їх допомогою захищати дітей і батьків від брехливої та нав’язуючої демагогії т.зв. ювенальної юстиції та гендер-гей політики. Необхідно подавати правдиву інформацію про гендер та ювенальну юстицію. По-друге, потрібно домагатися у компетентних на це представників влади заборону будь-яких шкідливих „інновації” – в галузі права, сім’ї та освіти, які протирічать моральним нормам. По-третє, домагатися про узаконення моральних та духовних цінностей, які захищають права традиційної сім’ї та право батьків на здорове виховання дітей.

– Як Ви можете охарактеризувати ювенальну юстицію з погляду Божого Слова?

Згідно Святого Письма сім’я є малою домашньою Церквою і виховання дітей має відбуватися саме в сім’ї. Батьки несуть перед Богом повну відповідальність за виховання дітей. «Не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому», – закликає батьків святий ап. Павло (Єф. 6,4). Однак і діти несуть відповідальність за благополуччя своєї сім’ї: «Шануй батька твого і матір твою, щоб довгі були твої дні на землі», – говорить четверта Заповідь Божа (Вих. 20, 12). У Старому Завіті зневага до батьків розглядалася як великий злочин (Вих. 21, 15-17; Притч. 20, 20; 30, 17). Новий Завіт також вчить дітей з любов’ю слухати батьків і це для них обернеться благословенням: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі було добре і щоб ти на землі був довголітнім» ( Еф.6:1 – 3). Християнське вчення протирічить законам ювенальної юстиції, які нарушують гармонію між батьками та дітьми; дискримінують право батьків на християнське виховання дитини; уроки сексуального виховування, згідно програми ювенальної юстиції, є деморалізацією молодої генерації. Вони протирічать християнському і загальнолюдському сексуальному вихованню, яке має за мету виховувати молодь до здорового та відповідального батьківства і материнства. Гендер-гей політика, ювенальна юстиція, секс-освіта – є тяжким злочином скоєним проти українського народу і потрібно його засудити, подібно, як нацизм в Ньюрінбергу. Сім’я є малою клітиною суспільства, де закладаються основи людської особистості та передаються духовні і моральні цінності. Тут діє гасло: Якщо є здорова сім’я, тоді буде здорове суспільство. Церква завжди обороняла і буде обороняти інституцію сім’ї, а також духовні і моральні цінності на яких має будуватися кожна держава.

Розмову провадив брат Димитрій, ЧСВВр

січень 2011 року


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>