Правда про права батьків і дітей у Європі

шв.jpgШведська правозахисниця розповіла правду про права батьків і дітей у Європі.

У Талліні відбувся черговий захід популярного в Естонії Міжнародного медіа-клубу «Імпрессум». У гості до таллінців приїхала відома шведська правозахисниця Рубі Харролд-Клёссон.

Тема публічної зустрічі: «Правда про права батьків і дітей у Європі».

Президент Скандинавського Комітету з цивільного права (Nordic Committee for Human Rights – NKHR), магістр права Рубі Харролд-Клёссон народилася в 1947 році на Ямайці, отримавши після закінчення школи грант французького уряду на продовження освіти, вона вибрала спеціалізацію в галузі політичних наук і права, пише BaltNews.ee.

Будучи студенткою, познайомилася у Франції з молодим шведом, переїхала в Гетеборг, за рік вивчила шведський, і більше сорока років живе зі своєю сім’єю в одному і тому ж будинку в передмісті Гетеборга. У Швеції Рубі Харролд-Клёссон вивчала юриспруденцію. Вона присвятила себе захисту цивільних прав самих юних членів суспільства – дітей, а також їх батьків.

Зустріч відкрили засновники клубу «Імпрессум». Галина Сапожникова сказала кілька проникливих слів про жах, який прагне увійти в наше повсякденне життя, про морок ювенальної юстиції, і систему, яка робить бізнес на дітях.

Її підтримав Ігор Тетерін: нещастя приходить звідки й не чекали, говорив він. Цьогорічний захід, підкреслив Ігор Тетерін, організовано спільно з активістами НКО «Батьки Естонії» і передав слово Анастасії Раю.

Анастасія Рая, одна з активних учасників руху «Батьки Естонії», зазначила, що ми всі заслуговуємо того, щоб знати правду. «Естонський закон про ювенальну юстицію почне діяти з 1 січня 2016 Значить все це прийде і до нас, і ми, – говорила Анастасія, – вирішили діяти на випередження. Тому створена ініціатива «Балтійський батьківський ланцюжок».

Потім слово отримала Рубі Харролд-Клёссон. Насамперед вона розповідала про те, як і коли був створений Скандинавський комітет з прав людини. Комітет був створений в 1996 році за ініціативою цілого ряду юристів, вчених, психологів. До того часу шведські правозахисники помітили, що все більше і більше дітей вилучається з рідних сімей і передається в сім’ї прийомні.

Рубі повідала конкретну історію однієї жінки-лікаря, пані Ольсон, яка багато років тому звернула увагу на те, що працюючі на шведських заводах і фабриках жінки-іммігрантки занадто часто стають жертвами професійних захворювань і потребують захисту своїх прав. Ця жінка-лікар майже екстерном закінчила юридичний факультет, щоб повноцінно допомагати людям. Саме до неї почали звертатися батьки, чиїх дітей забрали соціальні служби і передали на виховання у прийомні сім’ї.

Правозахисниця звернула увагу на те, що часто йшлося про абсолютно нормальні сім’ї. Їй всіляко перешкоджали в роботі, не допускали до низки судових процесів. Влада інспірували навіть позбавлення її ліцензії лікаря. Тим не менш, фру Ольсон домоглася розгляду однієї зі справ у Європейському суді з прав людини в Страсбурзі. Це був перший випадок, який представив Швецію як країну, в якій зневажаються права людини.

Незважаючи на те, що ЄСПЛ визнав випадок вилучення дітей з сім’ї порушує права людини, соціальні служби стали проти повернення дітей в рідну сім’ю. Аргументом служило те, що діти де прожили у прийомній сім’ї 4 роки і їх травмує зміна обстановки. Дивна логіка, вважає Рубі Харрольд-Клёссон, адже роки, проведені в рідній сім’ї, не стали для соціальних служб перешкодою для вилучення дітей з сім’ї.

У цій справі правозахисникам довелося ще раз звертатися до ЄСПЛ, так як Швеція демонстративно не виконувала рішення суду. В даний час пані Ольсон – а їй уже 81 рік – веде статистику подібних справ. На її особистому рахунку 9 справ і 7 винесених на користь дітей вироків.

Після екскурсу в історію шведських соціальних служб, Рубі Харрольд-Клёссон повернулася до сьогоднішніх проблем. Шведське держава, говорила вона, виходить з того, що воно може і повинно захищати права дітей без участі батьків. І це незважаючи на те, що стаття восьма Європейської конвенції з прав людини свідчить, що кожен має право на своє сімейне життя.

Рубі Харрольд-Клёссон задалася риторичним питанням: «Якщо кінцева мета – возз’єднання сім’ї, то навіщо забирати дітей із сім’ї?» Відповідь, на її думку, простий. Якщо соціальні служби не вилучатимуть дітей із сімей, то бюджет муніципалітету (комуни) буде істотно менше. З бюрократичної точки зору – це погано. Ще одна обставина: У Швеції високий рівень безробіття серед жінок і брати дітей на виховання це – заробіток. І не так уже маленький. Більше того, без прийомних дітей немає і соціальних благ, в т.ч. і пенсії.

У 1979 році в Швеції був прийнятий т.зв. «Закон проти прочуханки». Таким чином, було повністю заборонено будь-яке насильство щодо дітей. У батьків немає взагалі права змушувати дітей щось робити. Порушники закону піддаються подвійному переслідуванню. І кримінального та адміністративного (за допомогою вилучення дітей).

В даний час в Швеції в прийомні сім’ї передано 35000 дітей. І ми у своїй роботі, говорила Рубі, неодноразово стикалися з тим, що прийомних дітей б’ють, хоча фізичні покарання у Швеції заборонені з 1979 року. У таких сім’ях діти часом піддаються фізичному, психологічному, емоційному і сексуальному насильству. Взагалі складно назвати захистом ситуацію переміщення дитини з рідної сім’ї в місце, де він взагалі нікого і нічого не знає.

– Чи хоче Естонія йти шляхом Швеції, яка систематичні порушує права людини? – Запитала присутніх Рубі Харрольд-Клёссон. – У світі існують стандарти захисту прав людини. І в Швеції люблять говорити про права людини десь за межами королівства, але не люблять говорити про те, що відбувається в самій Швеції. При цьому Швеція поставила себе в становище законодавиці мод. У результаті в Північних країнах ювенальні процедури дуже схожі. Ювенальне законодавство шведського зразка всіляко рекламується. Навіть Кофі Аннан говорив, що всі країни повинні прийняти подібні закони.

– Нині 12 країн взяли схожі законодавчі акти, – зазначила шведський юрист, – Однак, Швейцарія відмовилася запроваджувати у себе шведські принципи ювенальної юстиції. Відмовилася і Франція. І багато інших.

На думку Рубі Харрольд-Клёссон, країни Середземномор’я, Франція, Бельгія орієнтовані на сімейні цінності, тоді як в Скандинавії культивують індивідуалізм. «Тому ми не чуємо про проблеми з ювенальної юстицією в Португалії, наприклад, але постійно стикаємося з ними в Скандинавії», – підкреслила Рубі.

Під завісу обговорення Галина Сапожникова підняла питання, яке мучить багатьох, чому створюється враження, що в тій же Фінляндії ювенальна юстиція особливо звертає увагу на дітей вихідців з Росії чи з колишньої Югославії? Це лише враження або цілеспрямований процес?

Рубі Харрольд-Клёссон, трохи подумавши, відповіла, що, за її спостереженнями, органи ювенальної юстиції, звичайно, частіше цікавляться дітьми іммігрантів. Але в цьому навряд чи є політична підоснова. Найголовніше – це гроші. Бо робота з дітьми у прийомних сім’ях, соціальне забезпечення вилучених дітей – великий і добре організований бізнес, в якому крутяться мільйони.

У ході публічної зустрічі гостя клубу «Імпрессум» відповіла на багато питань публіки. Повністю виступ Рубі Харрольд-Клёссон англійською мовою з послідовним перекладом на російську ви можете переглянути та прослухати тут  BaltNews.lv

Не раз розповідала про випадки, пов’язані з діями ювенальної юстиції в Європі. Зокрема, ми докладно висвітлювали і будемо продовжувати це робити у відношенні долі дитини громадянки Латвії Лайли Бріц.


Коротке посилання: http://ivan4.ru/~SDsWv


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>