Казочка про злу королеву Ювеналію, яка викрадала дітей(частина 1)

Казочка про злу королеву Ювеналію, яка викрадала дітей (для виховного читання батьків з дітьми)

Казка для батьків та їх діточок. Пропонуємо казку, при прочитанні якої за допомогою батьків діти повинні зрозуміти небезпеку розмов з ювенальниками, розповіді про «права дітей» та інші ювенальні технології.

Частина 1

В одній країні жила була королева Ювеналія. Була вона зла-презла, а ще жадібна-прежадібна. І була в неї сестра, зла чаклунка, яка мріяла збільшити свою чаклунську силу так, щоб стати красунею, якої світ не бачив. Та тільки нічого у неї не виходило – яке б красиве обличчя вона не зробила, все одно очі злі залишаються. Королева Ювеналія жила в палаці, а її сестра на болоті (де багато всяких трав росте, щоб красу підтримувати), але між собою вони не дружили – навіщо злим людям друзі? З друзями потрібно ділитися, а злі і жадібні ділитися нічим не люблять. Тому вони ні з ким не дружили, навіть одна з одною, хоча і були рідними сестрами.

 

Королева Ювеналія дуже хотіла зібрати такі скарби, щоб стати найбагатшою у світі. Вона збирала всякі чарівні речі, і лише отримавши якийсь новий скарб, вона якийсь час могла радіти. Але її мучило питання – чи стала вона найбагатшою у світі, або чи є ще хтось, багатший за неї? І ось дізналася вона, що живе в одній далекій-предалекій країні, на височезній горі мудрець, який всі книги у світі прочитав, всі зірки на небі порахував, і знає відповідь на всі питання. І відправила Ювеналія до нього своїх слуг, щоб ті запитали мудреця – хто найбагатша жінка в світі?

 

Довго йшли до мудреця люди, а коли прийшли, то запитали у нього: «Хто найбагатша жінка в світі?» Мудрець відповів їм: « Я знаю, що прислала вас до мене королева Ювеналія, яка думає,  що вона найбагатша жінка в світі. Але будь-яка мати, яка любить своє дитя – багатша за неї, а дитячий сміх коштує дорожче всіх її скарбів.»

 

Почули цю відповідь слуги Ювеналії, і злякалися – не хотіли її повідомляти Ювеналії. Але думали-думали, а іншої відповіді не придумали, та й переховуватися від Ювеналії було марно, оскільки було у неї військо таємне, яке знайде їх в будь-якій країні. Тому пішли вони до неї і сказали все як є. Ювеналія розлютилась, почувши таке, але потім почала думати, що ж їй робити, щоб стати найбагатшою жінкою в світі. Думала-думала, нічого не їла, стала від голоду худа і зелена, але нічого придумати не змогла.

 

Тоді покликала своїх міністрів і дала їм термін – один день – придумати, як їй усіх матерів їхнього скарбу позбавити, а у дітей сміх вкрасти. А не придумають – голова з плечей.

 

Злякалися міністри не на жарт – знали-бо жорстокість Ювеналії. Та робити нічого. Стали вони думати, думали-думали і придумали:

 

У матерів треба забрати дітей – їх багатство. Тільки як це зробити, вони не знали, але своїх дітей, на всяк випадок міністри, одразу ж відправили жити в іншу країну, подалі від Ювеналії.

 

Сподобалась Ювеналії така відповідь. Тільки як вирішити таке завдання? Згадала вона тут про свою сестру Юстину, що жила на болоті, і відправилася до неї в гості. Прийшла і говорить:

– Допоможи мені, Юстино, дітей у матерів відібрати, а у дітей їх сміх забрати. Проси за цей що хочеш, ніякої нагороди не пошкодую.

 

Каже Юстина:

– Не треба мені ніяких нагород від тебе, я тобі скажу, що зробити, а ти мені віддай сміх всіх дітей, він мені потрібен, щоб зробити таке зілля, яке мою красу в тисячу разів збільшить.

– Бери,- говорить Ювеналія, – сміх мені не потрібен, у мене від нього голова болить.

 

Тоді стала Юстина чаклувати, і начаклувала чарівну сопілочку, чарівну паличку і кришталеву кулю.

 

Треба, каже, побудувати тобі палац для дітей, з усіма розвагами, іграми, солодощами, які тільки є на світі. І всім дітям про цей палац розповідати, як там добре. Але жодна дитина не захоче жити в такому палаці, знаючи, що там не буде мами. На це я даю тобі чарівну сопілочку – з її допомогою ти скличеш усіх мишей і щурів у своєму королівстві і перетвориш їх у своїх слуг, які будуть обманювати дітей, вчити їх скаржитися на батьків, говорити, що їх мами погані, і що в Палаці дадуть їм хороших вихователів, які будуть все вирішувати. А для цього треба навчити їх прав дітей – що дитина має право їсти стільки цукерок і морозива скільки хоче, і гратися на комп’ютері скільки хоче, а уроки вчити не обов’язково, а якщо хтось покарає дитину, то потрібно її у батьків забрати. Дітей будуть приводити в замок, а біля входу в нього треба повісити кришталеву кулю, і коли дитина подивиться на цю кулю, то куля витягне з неї весь сміх, і дитина ніколи більше не буде сміятися. А кулю ти потім віддаси мені.

 

Зраділа Ювеналія, що все так просто і почала чаклувати. Спочатку вона дала завдання своїм юристам, придумати закон про права дітей, який би говорив, що в дитини є право не слухати батьків, а у її інспекторів є право забирати дітей з сімей. Міністри-юристи не були задоволені від такого завдання, але тут же зраділи, що їхні діти вже далеко, і їх не заберуть, а чужих дітей їм було не так шкода, тому швидко вони такий закон написали. Кожному міністру королева за такий закон дала медаль у формі золотої зірки.

 

Потім королева поїхала в чорний-пречорний ліс, де жили лише вовки та змії, там змахнула чарівною паличкою, і виріс диво-палац, з фонтанами, атракціонами, батутами, кондитерськими, всіма іграшками, якими тільки можна уявити, і всім тим, про що тільки можуть діти мріяти.

 

А сама пішла до себе в таємну кімнату і стала чаклувати, як її навчила сестра. Дістала вона чарівну сопілочку і почала на ній грати – спочатку одну мелодію, і з усіх щілин і нір почали збиратися миші та пацюки, шикуватися  в ряди й колони, і вийшло ціле щуряче військо. Потім Ювеналія почала грати іншу мелодію, і пацюки та миші почали рости, рости, перетворилися на людей, їх шкурки перетворилися в сірі костюми, з гербом королеви і літерами ЮЮ. Перетворення закінчилося, королева залишилася задоволена.

 

– Слухайте мене, мої вірні слуги, – звернулася Ювеналія до війська, – ідіть по всіх школах, дитсадках, по всіх будинках і дворах. Роздавайте дітям книжки про їхні права, вчіть їх скаржитися на батьків, і розповідайте про мій чудо-палац. Обманюйте дітей, обіцяйте їм іграшки, веселощі, але не кажіть, що у них заберуть маму. Ідіть на полювання! А я вас за цю службу буду годувати сиром.

 

– Служимо вашій ювенальній величності! – в один голос відповіло сіре військо.

 

І невдовзі за законом, який придумали міністри-юристи, в кожній школі, в кожному дитячому садку з’явився кабінет, на якому висіла табличка з королівським гербом і літерами ЮЮ, в кабінеті за столом сиділа тіточка, було багато іграшок, яких тільки забажаєш, і дітей по черзі викликали в цей кабінет, і розповідали про їхні права.

Наталия Ярошенко

Джерело: http://uogcc.org.ua/ua/letters/article/?article=8289

По-російськи можна прочитати тут:  http://www.proza.ru/2012/07/22/514


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>