Дітей будуть забирати і у багатих сімей

Це стереотип, що насильство над дітьми є лиш у бідних сім’ях, — експертка

Говоримо про те, як позначається насильство в родині на дітях. Гостею студії є директорка департаменту експертизи, моніторингу і законодавчої діяльності компанії «Ла Страда-Україна» Катерина Бороздіна.

Василь Шандро: Чи можна говорити про якусь статистику і чи охоче діти говорять про випадки насильства?

Катерина Бороздіна: У центрі «Ла-Страда» функціонує дитяча гаряча лінія, куди може звертатися кожна дитина з будь-якого питання щодо захисту її прав, зокрема і стосовно насильства. За минулий рік ми отримали майже 38,5 тисяч дзвінків. Щодо насильства, то про це казали менше 3 % дітей. Якщо порахувати 3 % від 38,5 тисяч — це більше тисячі дітей. Вони казали, що відчувають насильство у своїй родині. Також діти можуть потрапляти в ситуацію насильства у школі від однолітків або вчителів. Говорячи про масштаби цієї проблеми, можна все множити на 10.

На жаль, не кожна ситуація насильства може бути дитиною ідентифікована як насильство. Якщо дитина в такій ситуації зростає, то вона вважає це нормою.

Тетяна Трощинська: Вона і батьками не часто ідентифікується?

Катерина Бороздіна: Так. І фахівцями теж. У нас більшість дорослих вважають, що насильство може бути або сексуальне, або важке фізичне. Воно може бути економічне, психологічне. Навіть легкі штурхани можуть бути насильством. Якщо батьки самі були так виховані, вони будуть переносити цю модель на своїх дітей. Зараз діти у нас дуже обізнані. Багато дітей знають, що таке Конвенція ООН про права дитини. Вони вже з маленького віку починають розуміти, що вони є громадяни держави і мають права. Частину батьків навіть обурює така ситуація. Вони вважають, що держава встряє в їхні відносини з дитиною і що права дитини — це не те, за що дитина має боротися. Це є помилка. Ми вже давно живемо не в феодальному суспільстві.

Василь Шандро: Тобто дитина у нас не сприймається як повноцінний учасник суспільного життя?

Катерина Бороздіна: Так. Не людина, а дитина. Таким є сьогодні цей стереотип. Ми маємо говорити про те, що людина — це від 0 і до будь-якого віку. Ми маємо про це казати в дитячих садочках і школах, щоб кожна дитина могла зрозуміти, де порушують її права.

Тетяна Трощинська: Але тут дуже важливий момент балансу.

Катерина Бороздіна: Я розкажу цікавий приклад. Нам на гарячу лінію зателефонував хлопчик і сказав, що батьки чинять над ним економічне насильство. «Я хочу Айфон, а вони мені його не купують. Без Айфону я у школі відчуваю себе нижчим за рівнем, ніж інші учні». Ми пояснили йому, що не в цьому є щастя і більше друзів від гаджетів не стане. Друзі мають його поважати і любити через його розум і його пристрасті. Це була довга розмова, але ми вважаємо, що він нас почув.

Тетяна Трощинська: А як виглядає справжнє економічне насильство?

Катерина Бороздіна: Це позбавлення засобів для існування: харчування, води, одягу, коли дитину не направляють у школу або кажуть, що їй не потрібні медичні послуги. Тобто все те, що може відображатися на повноцінному розвитку особистості.

Василь Шандро: Що відбувається після розмови на гарячій лінії? Ви радите дітям, у які органи вони можуть звертатися?

Катерина Бороздіна: Звичайно, дитина в першу чергу може зателефонувати нам на гарячу лінію центру «Ла Страда»: 772 з мобільного або 0 800 500 225. Усі дзвінки і послуги — безкоштовні. До нас можна звернутися і розповісти про ситуацію, а далі ми будемо звертатися до компетентних органів. Якщо треба, будемо підключати школу та інші інстанції. З 14 років дитина може самостійно звернутися у службу у справах дітей. У кожній районній або міській адміністрації є така структура. Вона покликана на захист саме дитячих прав. Дитина приходить і пише заяву, а вже наші чиновники будуть діяти відповідно до законодавства.

Якщо підтверджується факт насильства, за поданням служби у справах дітей, дитина може бути тимчасово вилучена з родини, або може бути навіть позбавлення батьківських прав. Зараз у нас дуже розвинуті сімейні форми виховання. Діти можуть виховуватись у прийомних сім’ях або в дитячих будинках сімейного типу. Зараз діти до інтернатів майже не потрапляють.

Тетяна Трощинська: Українське суспільство досить негативно ставиться до вилучення дитини з сім’ї. Розкажіть, будь ласка, про програми реабілітації сім’ї.

Катерина Бороздіна: Десь рік тому до нас зателефонувала дівчинка і сказала, що її подруга дуже страждає від побиття батьків, але стидається телефонувати. І назвала чітку адресу. По факту перевірки цієї родини, виявлятися, що дитина дійсно там страждає від насильства. Дитина була тимчасово вилучена з родини. Але батьки були не дуже погані. З ними півроку йшла робота і вони перебували під соціальним супроводом. Дівчинка періодично телефонувала нам на гарячу лінію. З батьками на місцях працювали психологи очно. Після цього сім’я возз’єдналася. Дівчинка нам ще деякий час телефонувала і казала, що у неї найкраща мама і найкращий тато.

Здебільшого на гарячу лінію телефонують дівчата. Вони більш схильні порушувати якісь соціальні проблеми. 8 % дзвінків було від дорослих, які заявляли про проблеми сусідів. Також дуже багато дітей звертаються з проблемами психологічного здоров’я. Це можуть бути страхи або самотність. Коли дитині приділяється мало часу — це дуже позначається на розвитку дитини, на її успіхи в школі і спілкування з навколишніми.

Я хочу закликати всім мам і татусів приділяти увагу дитині. Навіть у телефонній розмові. Згадуйте про своїх дітей і спілкуйтеся з ними.

Василь Шандро: Чи досліджуються причини насильства в родині і з чим це пов’язано?

Катерина Бороздіна: Центр «Ла-Страда» зараз розпочав дослідження щодо готовності фахівців надавати якісні послуги й ідентифікувати дітей, які постраждали від жорстокого поводження і насильства. Презентація цього дослідження планується в червні 2016 року.

Стереотипно вважають, що діти найчастіше страждають від насильства в родинах, де зловживають алкоголем, наркотиками. Проблеми в таких родинах можуть починатися з втрати батьками роботи. Сьогодні через конфлікт на Сході ми очікуємо загалом збільшення випадків насильства в сім’ї. Адже дуже багато внутрішньо переміщених осіб знаходяться в перенасичених районах, де немає робочих місць, немає можливості відвести дитину в позашкільний гурток. З кожним роком такі проблеми зростають.

Василь Шандро: Тобто часто сімейне насильство є результатом соціальних явищ, ніж чимось самодостатнім?

Катерина Бороздіна: Є частина людей, схильних до насильницьких дій. Але я пригадую ще один дзвінок нам на гарячу лінію. Він стосувався бійця, який повернувся з АТО, а потім дуже сильно побив дружину і дитину. Дружина не хотіла заявляти в поліцію, казала, що він завжди був дуже гарним батьком. Ми спілкувалися з цим чоловіком теж. У нього був шок, він не розумів, як він це вчинив. Він потребував реабілітації. Насильство може відбутися і тоді, коли людина не знає, куди їй діти свою агресію.

Дуже багато людей страждають від насильства, живучи у досить забезпечених сім’ях, відвідуючи найкращу школу і маючи всі модні гаджети. Інколи, якщо дитина намагається достукатися до батьків, вона може отримати стусана. У нас сімейне законодавство дійсно містить норми, коли батьки можуть виховувати дитину на свій розсуд. Але всі виховні процеси у нас, згідно з законодавством, мають бути без насильницьких методів. Насильницькі методи законодавство виключає повністю.

Василь Шандро: Чи існує якийсь захист батьків від дій дітей?

Катерина Бороздіна: Такі випадки є поодинокі. У певному віці дитина вже розуміє, що таке маніпулювання. Батьки просто мають пояснювати це дитині на всіх рівнях.

Громадське радіо

http://wcu-network.org.ua/ua/Zaxist_prav_dtei/news/Ce_stereotip_xho_nasilstvo_nad_dtmi_є_lish_u_bdnix_smjax_—_ekspertka


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>